Что такое компакт-диск (CD)? Что такое диск

Твердотільні накопичувачі інформації поступово витісняють з повсякденного життя лазерні магнітні диски. Проте остаточно це відбудеться ще не скоро. В статті розповідається про види комп"ютерних дисків.

Що таке диск

Диски вже давно і міцно увійшли в наше життя. Але більшість з нас стикаються з компакт-дисками, а про те, що є й інші їх види, навіть поняття не мають. Так які ж вони існують, і чим вони відрізняються один від одного? Давайте почнемо наш невеликий «лікнеп» і з"ясуємо, що таке диск, і який він може бути. Ми згадаємо і диски з дев"яностих (CD), та з двотисячних (DVD), і багато інших.

Компакт-диски (CD)

Компакт-диски були винайдені компанією Philips ще в далекому 1979 році. Обсяг CD був такий, щоб вмістити рівно 74 хвилини звуку. Зчитування і запис інформації на СД-диск проводиться за допомогою спрямованого оптичного променя лазера. CD вже давно неактуальні в світі комп"ютерів. Зараз їх використовують тільки звукозаписні компанії, так як обсягу носія цілком вистачає для якісного запису звуку. Але у свій час компакт-диски були досить популярні у користувачів комп"ютерів. Раніше, коли дистрибутиви Windows «важили» трохи більше 600 Мб, CD були в широкому використанні. Але з приходом «сімки» актуальними стали DVD-диски. Діляться вони на кілька категорій: CD-R (read only) – з можливістю одноразового запису та CD-RW (readable/writeable) – з можливістю багаторазового запису. Звичайно, більш вигідним варіантом завжди був CD-RW.

DVD - і BlueRay-диски

На зміну CD - прийшли DVD-диски з об"ємом 47 Гб. Це було вже серйозніше. На такий носій інформації можна було записати купу фільмів у форматі avi. Та й новомодна ОС Windows 7 запросто на них містилася. DVD-диски активно використовуються в кіноіндустрії для продажу фільмів. З появою BlueRay-дисків почався новий етап у розвитку аудіо-відео-носіїв. З гігантським об"ємом BlueRay стало можливо записувати фільми в Full HD якості. Що таке звичайний СД-диск порівняно з BlueRay? Піщинка в морі. Але це ще не кінець. Фінальним акордом став випуск двошарового «блюрэя». Ось це дійсно монстр серед «болванок». Інформації на нього міститься в два рази більше, ніж на стандартний BlueRay, завдяки можливості запису відразу на два шари.

Жорсткий диск (вінчестер, HDD)

Є ще пристрої, які використовуються в комп"ютерах для зберігання даних. Називаються вони жорсткими дисками (HDD). Так що таке диск HDD? HDD (Hard Disk Drive) вперше був винайдений у 1973 році. І його об"єм пам"яті становив лише 16 Кб. На той час це були величезні цифри. Він складався з 30 магнітних доріжок і 30 циліндрів. Саме із-за цих цифр його і прозвали «вінчестером». Жорсткий диск складається з декількох пластин на одній вертикальній осі і читає головки з власним приводом. Сучасні HDD здатні вмістити 2 Тб інформації. І це далеко не межа. HDD для ноутбуків дещо відрізняються від тих «вінчестерів», що звичайно встановлені в ПК. Жорсткий диск для ноутбука за розмірами набагато менше свого «старшого брата». Само собою, що при таких розмірах страждає і максимальний обсяг пам"яті. Якщо «повнорозмірні» HDD можуть вмістити і 5 Тб інформації, і більше, то планка для HDD ноутбуків набагато нижче. Максимум 2 Тб.
Іноді бувають ситуації, при яких доводиться міняти HDD. Не те щоб покупка проб"є пролом у бюджеті, але коштувати заміна буде далеко не копійки. Скільки коштує диск HDD потрібного вам обсягу, краще дізнаватися в спеціалізованих магазинах, не покладаючись на інтернет. Для BlueRay-носіїв середня ціна становить близько 100 грн, для DVD-RW – 30-35 рублів, а CD зазвичай продаються за ціною, що не перевищує 20 грн.

Зовнішні жорсткі диски

Є ще таке поняття, як зовнішній жорсткий диск. Це порівнянний за розмірами з HDD носій інформації, який використовується там, де мало ємності внутрішнього HDD. Зазвичай такі накопичувачі використовуються для ноутбуків, оскільки збільшити об"єм жорсткого диска в них досить проблематично. Зовнішні HDD підключаються до ноутбука через USB-вхід і мають максимальну ємність до 2 Тб. Досить непоганий плюс для користувача ноутбука. Зовнішні жорсткі диски бувають різних розмірів: 25 і 35 дюйма. Якщо максимальний об"єм диску 250-500 Гб, об"єм 35-дюймового HDD може досягати 2 Тб. Природно, 35-дюймовий HDD за розмірами і вагою перевершують своїх «братів менших» і зазвичай вимагають підключення до мережі 220 В. Якщо вам потрібна мобільність, доведеться пожертвувати об"ємом. Важливий фактор при виборі зовнішнього диска – наявність інтерфейсу USB 3.0. Завдяки його наявності швидкість запису-читання буде набагато вище, ніж при використанні стандартного USB 2.0. Крім того, варто звернути увагу на наявність в корпусі HDD власного кулера. Пристрої з високим числом обертів у хвилину досить відчутно нагріваються, і щоб уникнути перегріву, корисно мати кулер. Як правило, зовнішній жорсткий диск коштує набагато дорожче звичайного HDD того ж об"єму, оскільки при його виробництві використовується зовсім інша технологія. Але якщо вам дуже потрібно більше місця, є сенс витратитися.

Завантажувальний диск

Завантажувальний диск використовується для багатьох завдань. Але в основному таким диском називають носій інформації, з якого можливо здійснити установку операційної системи для комп"ютера. Наприклад, Windows, Linux або MacOS. Створити завантажувальний диск можна навіть зі звичайного USB-накопичувача. За допомогою програми UltraISO можна створити завантажувальний USB або компакт-диск. Завантажувальні диски можуть використовуватися не тільки для установки системи. З їх допомогою можна зробити диск для перевірки системи на віруси ще до завантаження ОС.

Диск Reanimator

Є ще один підвид носіїв - Reanimator. Що таке диск Reanimator? Це завантажувальний диск для відновлення системи. До його складу входять програми для роботи з жорстким диском, оперативною пам"яттю та іншим «залізом» комп"ютера. Якщо він у вас є, то, можливо, можна буде обійтися без переустановки системи. Реаніматори були у великому ходу в епоху Windows 2000 і Windows XP. Зараз вони не так популярні з тієї простої причини, що нові системи мають свої можливості відновлення. Однак у деяких випадках без "Реаніматора" просто не обійтися. "Реаніматори" могли «підняти» абсолютно вбиту систему. Але часу на це потрібно дуже багато. Особливо якщо "Реаніматор" був записаний на звичайний CD. Швидкість роботи була просто черепашача. З можливістю створення завантажувального USB-носія ситуація почала виправлятися. Тепер "Реаниматору" потрібно набагато менше часу, щоб «залатати» систему. Навіть в наш час треба мати у своїй скарбничці диск "Реаніматора". Мало що. Не завжди є можливість поставити систему «з нуля». Іноді можна просто її відновити.

Висновок

Отже, в цій статті ми розбирали, що таке диск, і який він може бути. Нами були розглянуті компакт-диски (CD, DVD, BlueRay, жорсткі носії (HDD) для ПК та ноутбука, зовнішні жорсткі накопичувачі і завантажувальні варіанти. Звичайно, про всіх них сказано в загальних рисах. Щоб описати всі нюанси і види дисків, однієї статті не вистачить. Але все ж у загальних рисах ця інформація повинна допомогти розібратися, який з них для чого призначений.

1. Компакт-диски

2. Фізичні характеристики компакт-диска

3. Конструкція компакт-диска

6. Що знаходиться всередині кадру?

8. Режими запису: Track - At - Once- Disc - At - Once- Session - At - Once- Incremental Packet Writing

1. Компакт-диски - Це носії інформації, призначені для зберігання інформації в цифровій формі (у вигляді набору чисел). Сімейство компакт-дисків включає в себе носії різних типів, оптимізованих для зберігання та використання специфічних видів інформації. Незважаючи на різноманітність типів КД, всім їм притаманні загальні риси, або характеристики.

2. Фізичні характеристики компакт-диска
Геометричні розміри. Всі члени сімейства КД представляють собою диск діаметром 120 мм, що має в центрі отвір діаметром 15 мм. Товщина диска - 1.2 мм.

3. Конструкція компакт-диска
Конструктивно диск являє собою тришаровий «пиріг»:

Підкладка з оптично прозорого матеріалу (полікарбонат), яка виготовляється методом лиття під тиском. При виготовленні підкладки на одній з її поверхонь формується інформаційний малюнок, що складається з ямок (питов) і проміжків між ямками (Ленд). На інформаційний малюнок напилюється тонкий шар, що відображає. Поверх відображає шару наноситься шар лаку, що захищає диск від пошкоджень. Як правило, на захисний лак наноситься лейбл.

4. Спосіб зчитування інформації
Для читання інформації з КД використовується промінь лазера інфрачервоного діапазону (ІК). Луч подається на обертовий диск з боку підкладки, відбивається від відбиває шару і повертається на спеціальний фотоприймач. При попаданні променя на піти і Ленд інтенсивність відбитого променя змінюється. У підсумку, на виході фотоприймача формується електричний сигнал, що повторює за формою інформаційний малюнок на поверхні компакт-диска.

5. Особливості оптичного способу зчитування інформації
- Успішне зчитування інформації залежить від стану поверхні КД. Подряпини, пил і забруднення ускладнюють, а іноді й унеможливлюють зчитування інформації з КД.

- Застосування лазера ІЧ-діапазону дозволяє використовувати для виготовлення КД не тільки прозорий полікарбонат, але і кольоровий теж, аж до дуже темних. При цьому темні матеріали є світлонепроникними тільки у видимому діапазоні світлового спектру. В ІЧ-діапазоні такий матеріал залишається прозорим.

Базовий формат - CD Audio
Історично першим в сімействі КД з"явився Compact Disc Digital Audio (CD DA).

6. Що знаходиться всередині кадру
Усередині кадру знаходиться набір чисел, що представляють закодований звук. Процес перетворення звуку в набір чисел описаний в Лекції № 1а (Основи цифрового кодування інформації). У цій же лекції дані основи двійковій арифметики і визначення біта, байта і довічного слова.

На компакт-диску розміщується два звукових каналу (стереозвук). Вибірка звукових відліків проводиться з частотою 44100 Гц (44,1 кГц) і розрядністю 16 біт (2 байти) на кожен канал. Оскільки в одній секунді КД міститься 75 кадрів, один кадр містить в собі 44100/75 = 588 відліків звукового сигналу. Розмір кадру визначається таким чином:

588 відліків * 2 канали * 2 байти = 2352 байта.

Знання частоти вибірки (44,1 кГц) необхідно в разі передачі замовлення на цифровому носії, відмінному від КД. Приміром, на DAT -кассете або у комп"ютерному файлі (WAV-формат) звук може бути записаний з частотою вибірки 48 кГц. У цьому випадку при підготовці майстер-диска доводиться виконувати перерахунок частоти апаратними або програмними засобами. Суб"єктивно це міняє звучання, що може викликати претензії замовників до якості звуку. Тому від дуже вимогливих замовників бажано отримувати цифрові носії звуку зі стандартною частотою дискретизації (це стосується, в основному DAT -кассет і WAV-файлів).

7. Принципи доступу до інформації
Для аудіо-диска об"єктом вибору звичайно є трек. Для того щоб вибрати будь трек, достатньо інформації, записаної в TOC.

Для CD-ROM, як і для будь-якого комп"ютерного носія, об"єктом вибору є файли і папки (директорії). Папки теж є файлами особливого призначення. Тому записів у TOC недостатньо для доступу до об"єктів CD-ROM.

Для доступу до файлів на дисках CD-ROM формується файлова структура (ФС ). ФС - Це набір службових записів, що описують місце розташування і атрибути файлів і папок. Файлові структури бувають різні, і кожна з них може бути розміщена на CD - ROM. Так, наприклад, на дисках для ПК Макінтош може бути сформована файлова система HFS (H ierarchical F ile S ystem ), Яка використовується на жорстких дисках ПК Макінтош. Такі диски читаються тільки на ПК Макінтош .

Для забезпечення універсальності дисків CD-ROM була розроблена файлова система ISO 9660. Диски з цією файловою системою сумісні з операційними системами ПК Windows, MacOS і Unix. Базовий варіант цієї файлової системи накладає обмеження на довжину імені файлу і символи, які можна було використовувати в назві файлу (схема «8 + 3», до 8 символів в імені файлу і до 3 символів у розширенні). В імені файлу можна використовувати тільки символи англійського алфавіту, цифри і знак підкреслення. Мітка диска не повинна бути довше 11 символів і не повинна містити пробіли.

Мітка диска (Volume Label ) - Ідентифікує диск при його завантаженні в привід CD-ROM. У провіднику Windows мітка диска відображається праворуч від значка приводу CD-ROM.

У 1995 році було введено додаток до ISO 9660 (Joliet Specification ), Що дозволяє використовувати в іменах файлів довгі імена, символи національних алфавітів і прогалини (система кодування Unicode ).

Файлова система Joliet формується на КД на додаток до ФС ISO 9660. Фактично на диску присутні дві файлові системи. Ті комп"ютери, які не підтримують Joliet, показують імена файлів з ФС ISO 9660. При формуванні файлової структури ISO 9660 довгі імена урізаються і в кінці додаються знак «~» і цифра.

Є ще один варіант формування довгих імен, реалізований в деяких програмах запису. Він називається Extended ISO 9660. Дозволяє розміщувати на диску тільки одну ФС (ISO 9660), але при цьому дозволена довжина імені файлу до 128 символів. Дозволяються тільки символи англійського алфавіту, цифри і знак підкреслення.

Часто задається питання - скільки інформації увійде на КД? Однозначної відповіді на це питання немає.

Причина цьому наступна:

В ISO 9660 мінімально адресується фрагмент інформації називається логічним блоком. За замовчуванням він дорівнює розміру корисної інформації в кадрі (сектору) - 2048 байт. Якщо, наприклад, файл має розмір 100 байт, то в блоці (а значить і кадрі) решта місце залишиться незайнятим. Якщо на диску розміщується 1000 файлів розміром 100 байт, то на диску реально буде зайнято 1000 * 2048 = 2048000 байт, а не 100000 байт.

Таким чином, чим більше буде на диску маленьких файлів, тим більше буде розмір незайнятого простору.

Для усереднених розрахунків можна використовувати наступну формулу:

Обсяг На Диску = Сумарний розмір файлу + Кількість фото * (Розмір Блоку / 2)

8. Режими запису
- Track - At - Once - Трек За Один Прохід - рекордер записує перший трек, після чого проводиться запис інформації про це треку в службову область диска (PCA), потім проводиться запис наступного треку і т.д. На завершення, проводиться запис вступної та вивідний доріжок. При використанні цього методу можливий запис окремих треків в різний час і на різних рекордерах. Трек при цьому оформляється у вигляді пакету, який починається п"ятьма блоками «вбеганія» (Run - In Blocks ) І завершується двома блоками «вибігання» (Run - Out Blocks ). Між пакетами вставляються сполучні блоки (Link Blocks ), В яких відсутні «піти» і «Ленд».

- Disc - At - Once - Диск за один прохід - рекордер послідовно записує вступну доріжку, область програми і вивідну доріжку. При цьому виключення лазера не відбувається. Цей режим найбільш прийнятний для запису майстер-диска.

- Session - At - Once - Сесія за один прохід - розвиток попереднього режиму запису. Абсолютно йому аналогічний за винятком того, що в TOC додається інформація, роздільна запис наступної сесії.

- Incremental Packet Writing - Пакетна Запис з приростом - схожа на режим TAO, тільки в пакет полягає не трек, а окремий файл. Дозволяє додавати на диск по одному файлу за один сеанс запису. Режим зручний для користувачів, але абсолютно не прийнятний для запису майстер-диска. Диск з такою структурою не може бути відтворений на литому диску. По-перше, між файлами знаходяться Link -блоки, в області яких немає модуляції, і при спробі їх читання відбувається помилка запису. По-друге, Run - In, Run - Out і Link -блоки в цьому форматі не враховуються при обчисленні адреси блоку з інформацією, вони пропускаються при нумерації секторів. Тому, навіть якщо переписати такий диск сектор за сектором в іншому режимі, замінивши ці блоки нульовими, вся система адресації зміститься і інформація стане недоступна.

Джерела інформації:

Http://ru.wikipedia.org/wiki/Компакт-диск - матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії;

У багатьох аспектах розробленні для ознайомлення з компонентами комп"ютера.

Ваш жорсткий диск (HDD) є однією з найбільш важливих частин вашого комп"ютера. Жорсткий диск - постійне пристрій зберігання даних в комп"ютері, який зберігає всю інформацію, яка міститься на комп"ютері. Жорсткий диск - магнітний пристрій зберігання даних, засноване на тій же самій технології як інші магнітні пристрої зберігання даних минулих років, такі як відео та аудіо касети. Жорсткий диск отримав таке ім"я по факт - пристрій, складається з надзвичайно твердого полірованого алюмінієвого або скляного диска, відомого як пластина. Пластина розташована в магнітному носії і обертається на дуже високих швидкостях, якими управляє внутрішній двигун. Інформація може зберігатися дуже довго, може віддалятися або перезаписуватися. Єдина мета Вашого жорсткого диска - це зберігання фізичної інформації, а саме файлів будь-якого типу. Ваша операційна система і всі Ваше програмне забезпечення, музика, фільми, ігри та файли зберігаються на Вашому жорсткому диску. Ваш жорсткий диск може містити дуже велику кількість інформації, якщо привести реальний приклад, то сучасний жорсткий диск може містити всі вміст Вашої місцевої бібліотеки і навіть мати обсяг набагато більший! Однак простір не безмежне - ми можемо його вичерпати. Кількість інформації, що містила на Вашому жорсткому диску, обмежується його місткістю. Місткість або обсяг жорсткого диска вимірюється в гігабайтах або терабайт. Жорсткий диск, використовуваний у Вашому комп"ютері, може бути «безболісно» замінений великим, якщо Ви відчуваєте брак простору. Виконання цього операції потребують переносу Вашої інформації та програмного забезпечення на новий жорсткий диск. Однак можна підключити одночасно декілька жорстких дисків, які можу працювати паралельно. Кращий спосіб збільшити Ваш обсяг пам"яті полягає в тому, щоб купити другий жорсткий диск, він може бути як внутрішнім жорстким диском, який необхідно помістити в корпус ПК, живити і підключити до материнської плати, так і зовнішнім жорстким диском, який може бути підключений до ПК в якості додаткового через USB-інтерфейс. Сподіваємося, що наша стаття допомогла Вам отримати мінімальне уявлення про призначення жорстких дисків.

Жесткий диск (HDD) является одной из наиболее важных частей компьютера. Жесткий диск - постоянное устройство хранения данных в компьютере, который хранит всю информацию, которая содержится на компьютере. Жесткий диск - магнитное устройство хранения данных, основанное на той же технологии как другие магнитные устройства хранения данных прошлых лет, такие как видео и аудио кассеты. Жесткий диск получил такое имя по факт - устройство, состоит из чрезвычайно твердого полированного алюминиевого или стеклянного диска, известного как пластина. Пластина расположена в магнитном носителе и вращается на очень высоких скоростях, которыми управляет внутренний двигатель. Информация может храниться очень долго, может удаляться или перезаписываться. Единственная цель Вашего жесткого диска - это хранение физической информации, а именно файлов любого типа. Операционная система и все Программное обеспечение, музыка, фильмы, игры и файлы хранятся на жестком диске. Жесткий диск может содержать очень большое количество информации, если привести реальный пример, то современный жесткий диск может содержать все содержимое Вашей местной библиотеки и даже иметь объем намного больше! Однако пространство не безгранично - мы можем его исчерпать. Количество информации, содержала на жестком диске, ограничивается его емкостью. Емкость или объем жесткого диска измеряется в гигабайтах или терабайт. Жесткий диск, используемый в компьютере, может быть «безболезненно» заменен большим, если Вы испытываете недостаток пространства. Выполнение этой операции требуют переноса Вашей информации и программного обеспечения на новый жесткий диск. Однако можно подключить одновременно несколько жестких дисков, которые могу работать параллельно. Лучший способ увеличить Ваш объем памяти заключается в том, чтобы купить второй жесткий диск, он может быть как внутренним жестким диском, который необходимо поместить в корпус ПК, питать и подключить к материнской плате, так и внешним жестким диском, который может быть подключен к ПК в качестве дополнительного через USB-интерфейс. Надеемся, что наша статья помогла Вам получить минимальное представление о назначении жестких дисков.

1. Компакт-диски

2. Физические характеристики компакт-диска

3. Конструкция компакт-диска

6. Что находится внутри кадра?

8. Режимы записи: Track - At - Once; Disc - At - Once; Session - At - Once; Incremental Packet Writing

1. Компакт-диски – это носители информации, предназначенные для хранения информации в цифровой форме (в виде набора чисел). Семейство компакт-дисков включает в себя носители различных типов, оптимизированных для хранения и использования специфичных видов информации. Несмотря на разнообразие типов КД, всем им присущи общие черты, или характеристики.

2. Физические характеристики компакт-диска
Геометрические размеры. Все члены семейства КД представляют собой диск диаметром 120 мм, имеющий в центре отверстие диаметром 15 мм. Толщина диска – 1.2 мм.

3. Конструкция компакт-диска
Конструктивно диск представляет собой трехслойный «пирог»:

Подложка из оптически прозрачного материала (поликарбонат), которая изготавливается методом литья под давлением. При изготовлении подложки на одной из ее поверхностей формируется информационный рисунок, состоящий из ямок (питов) и промежутков между ямками (лэндов). На информационный рисунок напыляется тонкий отражающий слой. Поверх отражающего слоя наносится слой лака, защищающий диск от повреждений. Как правило, на защитный лак наносится лейбл.

4. Способ считывания информации
Для чтения информации с КД используется луч лазера инфракрасного диапазона (ИК). Луч подается на вращающийся диск со стороны подложки, отражается от отражающего слоя и возвращается на специальный фотоприемник. При попадании луча на питы и лэнды интенсивность отраженного луча меняется. В итоге, на выходе фотоприемника формируется электрический сигнал, повторяющий по форме информационный рисунок на поверхности компакт-диска.

5. Особенности оптического способа считывания информации
- Успешное считывание информации зависит от состояния поверхности КД. Царапины, пыль и загрязнения затрудняют, а иногда и делают невозможным считывание информации с КД.

- Применение лазера ИК-диапазона позволяет использовать для изготовления КД не только прозрачный поликарбонат, но и цветной тоже, вплоть до очень темных. При этом темные материалы являются светонепроницаемыми только в видимом диапазоне светового спектра. В ИК-диапазоне такой материал остается прозрачным.

Базовый формат – CD Audio
Исторически первым в семействе КД появился Compact Disc Digital Audio (CD DA).

6. Что находится внутри кадра
Внутри кадра находится набор чисел, представляющих закодированный звук. Процесс преобразования звука в набор чисел описан в Лекции №1а (Основы цифрового кодирования информации). В этой же лекции даны основы двоичной арифметики и определения бита, байта и двоичного слова.

На компакт-диске размещается два звуковых канала (стереозвук). Выборка звуковых отсчетов производится с частотой 44100 Гц (44,1 кГц) и разрядностью 16 бит (2 байта) на каждый канал. Поскольку в одной секунде КД содержится 75 кадров, один кадр содержит в себе 44100/75 = 588 отсчетов звукового сигнала. Размер кадра определяется следующим образом:

588 отсчетов * 2 канала * 2 байта = 2352 байта.

Знание частоты выборки (44,1 кГц) необходимо в случае передачи заказа на цифровом носителе, отличном от КД. К примеру, на DAT -кассете или в компьютерном файле (WAV -формат) звук может быть записан с частотой выборки 48 кГц. В этом случае при подготовке мастер-диска приходится выполнять пересчет частоты аппаратными или программными средствами. Субъективно это меняет звучание, что может вызвать претензии заказчиков к качеству звука. Поэтому от очень требовательных заказчиков желательно получать цифровые носители звука со стандартной частотой дискретизации (это касается, в основном DAT -кассет и WAV -файлов).

7. Принципы доступа к информации
Для аудио-диска объектом выбора обычно является трек. Для того чтобы выбрать любой трек, достаточно информации, записанной в TOC .

Для CD-ROM, как и для любого компьютерного носителя, объектом выбора являются файлы и папки (директории). Папки тоже являются файлами особого назначения. Поэтому записей в TOC недостаточно для доступа к объектам CD-ROM .

Для доступа к файлам на дисках CD-ROM формируется файловая структура (ФС ). ФС – это набор служебных записей, описывающих местоположение и атрибуты файлов и папок. Файловые структуры бывают разные, и любая из них может быть размещена на CD - ROM . Так, например, на дисках для ПК Макинтош может быть сформирована файловая система HFS (H ierarchical F ile S ystem ), которая используется на жестких дисках ПК Макинтош. Такие диски читаются только на ПК Макинтош .

Для обеспечения универсальности дисков CD-ROM была разработана файловая система ISO 9660. Диски с этой файловой системой совместимы с операционными системами ПК Windows, MacOS и Unix. Базовый вариант этой файловой системы накладывает ограничение на длину имени файла и символы, которые можно было использовать в названии файла (схема «8+3», до 8 символов в имени файла и до 3 символов в расширении). В имени файла можно использовать только символы английского алфавита, цифры и знак подчеркивания. Метка диска не должна быть длиннее 11 символов и не должна содержать пробелы.

Метка диска (Volume Label ) – идентифицирует диск при его загрузке в привод CD-ROM. В проводнике Windows метка диска отображается справа от значка привода CD-ROM.

В 1995 году было введено дополнение к ISO 9660 (Joliet Specification ), позволяющее использовать в именах файлов длинные имена, символы национальных алфавитов и пробелы (система кодирования Unicode ).

Файловая система Joliet формируется на КД в дополнение к ФС ISO 9660. Фактически на диске присутствуют две файловые системы. Те компьютеры, которые не поддерживают Joliet, показывают имена файлов из ФС ISO 9660. При формировании файловой структуры ISO 9660 длинные имена урезаются и в конце добавляются знак «~» и цифра.

Есть еще один вариант формирования длинных имен, реализованный в некоторых программах записи. Он называется Extended ISO 9660. Позволяет размещать на диске только одну ФС (ISO 9660), но при этом разрешена длина имени файла до 128 символов. Разрешаются только символы английского алфавита, цифры и знак подчеркивания.

Часто задается вопрос - сколько информации войдет на КД? Однозначного ответа на этот вопрос нет.

Причина этому следующая:

В ISO 9660 минимально адресуемый фрагмент информации называется логическим блоком. По умолчанию он равен размеру полезной информации в кадре (сектору) – 2048 байт. Если, к примеру, файл имеет размер 100 байт, то в блоке (а значит и кадре) остальное место останется незанятым. Если на диске размещается 1000 файлов размером 100 байт, то на диске реально будет занято 1000*2048 = 2048000 байт, а не 100000 байт.

Таким образом, чем больше будет на диске маленьких файлов, тем больше будет размер незанятого пространства.

Для усредненных расчетов можно использовать следующую формулу:

Объем На Диске = Суммарный Размер Файлов + Количество Файлов * (Размер Блока / 2)

8. Режимы записи
- Track - At - Once – Трек За Один Проход – рекордер записывает первый трек, после чего производится запись информации об этом треке в служебную область диска (PCA), затем производится запись следующего трека и т.д. В завершение, производится запись вводной и выводной дорожек. При использовании этого метода возможна запись отдельных треков в разное время и на разных рекордерах. Трек при этом оформляется в виде пакета, который начинается пятью блоками «вбегания» (Run - In Blocks ) и завершается двумя блоками «выбегания» (Run - Out Blocks ). Между пакетами вставляются связующие блоки (Link Blocks ), в которых отсутствуют «питы» и «лэнды».

- Disc - At - Once – Диск За Один Проход – рекордер последовательно записывает вводную дорожку, область программы и выводную дорожку. При этом выключения лазера не происходит. Этот режим наиболее приемлем для записи мастер-диска.

- Session - At - Once – Сессия За Один Проход – развитие предыдущего режима записи. Абсолютно ему аналогичен за исключением того, что в TOC добавляется информация, разрешающая запись следующей сессии.

- Incremental Packet Writing – Пакетная Запись с Приращением – похожа на режим TAO , только в пакет заключается не трек, а отдельный файл. Позволяет добавлять на диск по одному файлу за один сеанс записи. Режим удобен для пользователей, но абсолютно не приемлем для записи мастер-диска. Диск с такой структурой не может быть воспроизведен на литом диске. Во-первых, между файлами находятся Link -блоки, в области которых нет модуляции, и при попытке их чтения происходит ошибка записи. Во-вторых, Run - In , Run - Out и Link -блоки в этом формате не учитываются при вычислении адреса блока с информацией, они пропускаются при нумерации секторов. Поэтому, даже если переписать такой диск сектор за сектором в другом режиме, заменив эти блоки нулевыми, вся система адресации сместится и информация станет недоступна.

Твердотельные накопители информации постепенно вытесняют из повседневной жизни лазерные и магнитные диски. Тем не менее окончательно это произойдет еще не скоро. В статье рассказывается о видах компьютерных дисков.

Что такое диск

Диски уже давно и прочно вошли в нашу жизнь. Но большинство из нас сталкиваются с компакт-дисками, а о том, что есть и другие их виды, даже понятия не имеют. Так какие же они существуют, и чем они отличаются друг от друга? Давайте начнем наш небольшой «ликбез» и разберемся, наконец, что такое диск, и какой он может быть. Мы вспомним и диски из девяностых (CD), и из двухтысячных (DVD), и многие другие.

Компакт-диски (CD)

Компакт-диски были изобретены компанией Philips еще в далеком 1979 году. Объем CD был такой, чтобы вместить ровно 74 минуты звука. Считывание и запись информации на СД-диск производится с помощью направленного оптического луча лазера. CD уже давно неактуальны в мире компьютеров. Сейчас их используют только звукозаписывающие компании, так как объема носителя вполне хватает для записи качественного звука.

Но в свое время компакт-диски были достаточно популярны и у пользователей компьютеров. Ранее, когда дистрибутивы Windows «весили» немногим больше 600 Мб, CD были в широком использовании. Но с приходом «семерки» актуальными стали DVD-диски. Делятся они на несколько категорий: CD-R (read only) - с возможностью одноразовой записи и CD-RW (readable/writeable) - с возможностью многократной записи. Конечно, более выгодным вариантом всегда был CD-RW.

DVD- и BlueRay-диски

На смену CD- пришли DVD-диски с объемом 4,7 Гб. Это было уже серьезнее. На такой можно было записать кучу фильмов в формате avi. Да и новомодная ОС Windows 7 запросто на них помещалась. DVD-диски активно используются в киноиндустрии для продажи фильмов.

С появлением BlueRay-дисков начался новый этап в развитии аудио-видео-носителей. С гигантским объемом BlueRay стало возможно записывать фильмы в качестве Full HD. Что такое обычный СД-диск по сравнению с BlueRay? Песчинка в море. Но это еще не конец.

Финальным аккордом стал выпуск двухслойного «блюрэя». Вот это действительно монстр среди «болванок». Информации на него помещается в два раза больше, чем на стандартный BlueRay, благодаря возможности записи сразу на два слоя.

Жесткий диск (винчестер, HDD)

Есть еще устройства, которые используются в компьютерах для хранения данных. Называются они Так что такое диск HDD?

Впервые был изобретен в 1973 году. И его объем памяти составлял всего 16 Кб. На то время это были огромные цифры. Он состоял из 30 магнитных дорожек и 30 цилиндров. Именно из-за этих цифр его и прозвали «винчестером». Жесткий диск состоит из нескольких пластин на одной вертикальной оси и читающей головки с собственным приводом. Современные HDD способны вместить 2 Тб информации. И это далеко не предел.

Несколько отличаются от тех «винчестеров», что обычно установлены в ПК. Жесткий диск для ноутбука по размерам гораздо меньше своего «старшего брата». Само собой, что при таких размерах страдает и максимальный объем памяти. Если «полноразмерные» HDD могут вместить и 5 Тб информации, и больше, то планка для HDD ноутбуков гораздо ниже. Максимум 2 Тб.

Иногда бывают ситуации, при которых приходится менять HDD. Не то чтобы покупка пробьет брешь в бюджете, но стоить замена будет далеко не копейки. Сколько стоит диск HDD нужного вам объема, лучше узнавать в специализированных магазинах, не полагаясь на интернет. Для BlueRay-носителей средняя цена составляет около 100 рублей, для DVD-RW - 30-35 рублей, а CD продаются обычно по цене, не превышающей 20 рублей.

Внешние жесткие диски

Есть еще такое понятие, как внешний сопоставимый по размерам с HDD использующийся там, где мало емкости внутреннего HDD. Обычно такие накопители используются для ноутбуков, поскольку увеличить объем жесткого диска в них достаточно проблематично.

Внешние HDD подключаются к ноутбуку через USB-вход и имеют максимальную емкость 2 Тб. Довольно неплохой плюс для пользователя ноутбука. Внешние жесткие диски бывают разных размеров: 2,5 и 3,5 дюйма. Если максимальный объем диска 250-500 Гб, то объем 3,5-дюймового HDD может достигать 2 Тб. Естественно, 3,5-дюймовые HDD по размерам и по весу превосходят своих «братьев меньших» и обычно требуют подключения к сети 220 В. Если вам нужна мобильность, придется пожертвовать объемом.

Немаловажный фактор при выборе внешнего диска - наличие интерфейса USB 3.0. Благодаря его наличию скорость записи-чтения будет намного выше, чем при использовании стандартного USB 2.0. Кроме того, стоит обратить внимание на наличие в корпусе HDD собственного кулера. Устройства с высоким числом оборотов в минуту довольно ощутимо нагреваются, и чтобы избежать перегрева, полезно иметь кулер.

Как правило, внешний жесткий диск стоит намного дороже обычного HDD того же объема, поскольку при его производстве используется совсем другая технология. Но если вам очень нужно больше места, есть смысл потратиться.

Загрузочный диск

Загрузочный диск используется для многих задач. Но в основном таким диском называют носитель информации, с которого возможно произвести установку операционной системы для компьютера. Например, Windows, Linux или MacOS.

Создать можно даже из обычного USB-накопителя. При помощи программы UltraISO можно создать загрузочный USB или DVD-диск. Загрузочные диски могут использоваться не только для установки системы. С их помощью можно сделать диск для проверки систем на вирусы еще до загрузки ОС.

Диск Reanimator

Есть еще один подвид носителей - Reanimator. Что такое диск Reanimator? Это загрузочный диск для восстановления системы. В его состав входят программы для работы с жестким диском, оперативной памятью и другим «железом» компьютера. Если он у вас есть, то, возможно, можно будет обойтись без переустановки всей системы.

Реаниматоры были в большом ходу в эпоху Windows 2000 и Windows XP. Сейчас они не так популярны по той простой причине, что новые системы имеют свои возможности восстановления. Однако в некоторых случаях без "Реаниматора" просто не обойтись.

"Реаниматоры" могли «поднять» совершенно убитую систему. Но времени на это требовалось очень много. Особенно если "Реаниматор" был записан на обычный CD. Скорость работы была просто черепашья. С возможностью создания загрузочного USB-носителя ситуация начала исправляться. Теперь "Реаниматору" требуется намного меньше времени, чтобы «починить» систему. Даже в наше время нужно иметь в своей копилке диск "Реаниматора". Мало ли что. Не всегда есть возможность поставить систему «с нуля». Иногда можно ее просто восстановить.

Заключение

Итак, в этой статье мы разбирали, что такое диск, и какой он может быть. Нами были рассмотрены компакт-диски (CD), DVD, BlueRay, жесткие носители (HDD) для ПК и ноутбука, внешние жесткие накопители и загрузочные варианты. Конечно, обо всех них сказано в общих чертах. Чтобы описать все нюансы и виды дисков, одной статьи не хватит. Но все же в общих чертах эта информация должна помочь разобраться, какой из них для чего предназначен.