Что такое компакт-диск (CD)? Создание локальных дисков и хранение информации на них

– винчестере, который является физическим носителем информации. Жесткий диск, в свою очередь может быть разделен на так называемые локальные диски . Т.е. винчестер – это физически вполне осязаемый предмет, который можно потрогать руками. А вот локальные диски – это разделы на винчестере, которые операционная система воспринимает как несколько виртуальных носителей. Для простоты понимания представьте квартиру с комнатами. В этом примере, общая площадь квартиры разделена на несколько комнат. Комнат может быть одна, две и более. Т.е. можно сказать, что комнаты являются локальными дисками на одном физическом носителе.

Жесткий диск – это физический предмет, предназначенный для хранения информации. На него можно посмотреть и потрогать. Располагается в системном блоке.

Локальный диск – это виртуальный носитель информации, не существующий в физическом состоянии и расположенный в виде раздела на жестком диске.

Зачем нужны локальные диски?

Зачем нужны локальные диски, ведь можно использовать весь винчестер, «раскидывая» всю информацию по папкам? Конечно, можно делать и так и в этом случае у вас будет один логический диск, который занимает весь объем винчестера. Вернемся к аналогии с квартирой. Допустим у вас достаточный размер общей площади, в которой нет разделения на комнаты. Гостиная, спальня(и), кухня и санузел расположены в одном помещении без перегородок и дверей. Навряд-ли вам будет удобно жить в такой квартире. Так же и в компьютере, разбиение винчестера на логические диски служит для удобного хранения информации и обеспечения нормального функционирования операционной системы. Например, на одном диске у вас установлена операционная система и необходимые вам программы, на другом хранятся музыкальные файлы, рассортированные по папкам, на третьем видео файлы и (или) фотографии, также разложенные по папкам.

Посмотреть какие диски есть у вас в системе и их объем можно с помощью щелчка левой кнопки мыши по кнопке «Пуск» , выбрать пункт меню «Компьютер» .

Создание локальных дисков и хранение информации на них.

Локальные диски создаются на этапе установки операционной системы с помощью подсказок установочной программы, так называемого мастера установки. Создавать, удалять, разбивать и объединять локальные диски возможно и после установки системы. Для этого существуют специальные программы. Всем локальным дискам операционная система обязательно присваивает латинскую букву: C,D,E и т.д. Кроме буквенного обозначения, вы сами можете дать еще и название диску или переименовать его. Например, диск назвать «Системный», а диск D – «Документы».

На примере Windows 7, чтобы дать название диску или переименовать его, щелкнете левой кнопкой мыши по кнопке «Пуск» в , в правой части меню выберите пункт «Компьютер» . Откроется окно с имеющимися в наличии локальными дисками. Выберите нужный диск, и щелчком правой кнопки мыши вызовите контекстное меню, где выберите пункт «Свойства» . В открывшемся окне введите название диска и нажмите кнопку «Применить» . В окне свойств вы также можете увидеть общий размер локального диска, сколько занято пространства под файлы и папки и сколько свободно.

В зависимости от размера жесткого диска можно создать несколько локальных. Они могут быть равного размера или разного, в зависимости от ваших потребностей. Допустим, вы будете хранить на винчестере много фильмов и фотографий. В этом случае будет разумным выделить под видео коллекцию больший объем, чем для диска под фото, т.к. видео файлы имеют большой размер.

Независимо от того, сколько локальных разделов у вас есть в системе, самым важным будет диск С, который называется системным. Сюда по умолчанию устанавливается и подавляющее большинство программ. Под системный раздел рекомендуется выделить 50-60 Гб места. На диске С не рекомендуется хранить ваши документы, т.к. если возникнет необходимость переустановить операционную систему, то вы рискуете потерять все ваши данные. Во время установки системы все данные на этом разделе стираются. Поэтому сделайте себе правилом не хранить на разделе С ваши документы, несмотря на то, что по умолчанию в Windows, данные для сохранения отправляются в паку «Мои документы» именно на этом разделе. Для этого подойдет любой имеющийся локальный диск.

Поделиться.

У багатьох аспектах розробленні для ознайомлення з компонентами комп"ютера.

Ваш жорсткий диск (HDD) є однією з найбільш важливих частин вашого комп"ютера. Жорсткий диск - постійне пристрій зберігання даних в комп"ютері, який зберігає всю інформацію, яка міститься на комп"ютері. Жорсткий диск - магнітний пристрій зберігання даних, засноване на тій же самій технології як інші магнітні пристрої зберігання даних минулих років, такі як відео та аудіо касети. Жорсткий диск отримав таке ім"я по факт - пристрій, складається з надзвичайно твердого полірованого алюмінієвого або скляного диска, відомого як пластина. Пластина розташована в магнітному носії і обертається на дуже високих швидкостях, якими управляє внутрішній двигун. Інформація може зберігатися дуже довго, може віддалятися або перезаписуватися. Єдина мета Вашого жорсткого диска - це зберігання фізичної інформації, а саме файлів будь-якого типу. Ваша операційна система і всі Ваше програмне забезпечення, музика, фільми, ігри та файли зберігаються на Вашому жорсткому диску. Ваш жорсткий диск може містити дуже велику кількість інформації, якщо привести реальний приклад, то сучасний жорсткий диск може містити всі вміст Вашої місцевої бібліотеки і навіть мати обсяг набагато більший! Однак простір не безмежне - ми можемо його вичерпати. Кількість інформації, що містила на Вашому жорсткому диску, обмежується його місткістю. Місткість або обсяг жорсткого диска вимірюється в гігабайтах або терабайт. Жорсткий диск, використовуваний у Вашому комп"ютері, може бути «безболісно» замінений великим, якщо Ви відчуваєте брак простору. Виконання цього операції потребують переносу Вашої інформації та програмного забезпечення на новий жорсткий диск. Однак можна підключити одночасно декілька жорстких дисків, які можу працювати паралельно. Кращий спосіб збільшити Ваш обсяг пам"яті полягає в тому, щоб купити другий жорсткий диск, він може бути як внутрішнім жорстким диском, який необхідно помістити в корпус ПК, живити і підключити до материнської плати, так і зовнішнім жорстким диском, який може бути підключений до ПК в якості додаткового через USB-інтерфейс. Сподіваємося, що наша стаття допомогла Вам отримати мінімальне уявлення про призначення жорстких дисків.

Жесткий диск (HDD) является одной из наиболее важных частей компьютера. Жесткий диск - постоянное устройство хранения данных в компьютере, который хранит всю информацию, которая содержится на компьютере. Жесткий диск - магнитное устройство хранения данных, основанное на той же технологии как другие магнитные устройства хранения данных прошлых лет, такие как видео и аудио кассеты. Жесткий диск получил такое имя по факт - устройство, состоит из чрезвычайно твердого полированного алюминиевого или стеклянного диска, известного как пластина. Пластина расположена в магнитном носителе и вращается на очень высоких скоростях, которыми управляет внутренний двигатель. Информация может храниться очень долго, может удаляться или перезаписываться. Единственная цель Вашего жесткого диска - это хранение физической информации, а именно файлов любого типа. Операционная система и все Программное обеспечение, музыка, фильмы, игры и файлы хранятся на жестком диске. Жесткий диск может содержать очень большое количество информации, если привести реальный пример, то современный жесткий диск может содержать все содержимое Вашей местной библиотеки и даже иметь объем намного больше! Однако пространство не безгранично - мы можем его исчерпать. Количество информации, содержала на жестком диске, ограничивается его емкостью. Емкость или объем жесткого диска измеряется в гигабайтах или терабайт. Жесткий диск, используемый в компьютере, может быть «безболезненно» заменен большим, если Вы испытываете недостаток пространства. Выполнение этой операции требуют переноса Вашей информации и программного обеспечения на новый жесткий диск. Однако можно подключить одновременно несколько жестких дисков, которые могу работать параллельно. Лучший способ увеличить Ваш объем памяти заключается в том, чтобы купить второй жесткий диск, он может быть как внутренним жестким диском, который необходимо поместить в корпус ПК, питать и подключить к материнской плате, так и внешним жестким диском, который может быть подключен к ПК в качестве дополнительного через USB-интерфейс. Надеемся, что наша статья помогла Вам получить минимальное представление о назначении жестких дисков.

Твердотельные накопители информации постепенно вытесняют из повседневной жизни лазерные и магнитные диски. Тем не менее окончательно это произойдет еще не скоро. В статье рассказывается о видах компьютерных дисков.

Что такое диск

Диски уже давно и прочно вошли в нашу жизнь. Но большинство из нас сталкиваются с компакт-дисками, а о том, что есть и другие их виды, даже понятия не имеют. Так какие же они существуют, и чем они отличаются друг от друга? Давайте начнем наш небольшой «ликбез» и разберемся, наконец, что такое диск, и какой он может быть. Мы вспомним и диски из девяностых (CD), и из двухтысячных (DVD), и многие другие.

Компакт-диски (CD)

Компакт-диски были изобретены компанией Philips еще в далеком 1979 году. Объем CD был такой, чтобы вместить ровно 74 минуты звука. Считывание и запись информации на СД-диск производится с помощью направленного оптического луча лазера. CD уже давно неактуальны в мире компьютеров. Сейчас их используют только звукозаписывающие компании, так как объема носителя вполне хватает для записи качественного звука.

Но в свое время компакт-диски были достаточно популярны и у пользователей компьютеров. Ранее, когда дистрибутивы Windows «весили» немногим больше 600 Мб, CD были в широком использовании. Но с приходом «семерки» актуальными стали DVD-диски. Делятся они на несколько категорий: CD-R (read only) - с возможностью одноразовой записи и CD-RW (readable/writeable) - с возможностью многократной записи. Конечно, более выгодным вариантом всегда был CD-RW.

DVD- и BlueRay-диски

На смену CD- пришли DVD-диски с объемом 4,7 Гб. Это было уже серьезнее. На такой можно было записать кучу фильмов в формате avi. Да и новомодная ОС Windows 7 запросто на них помещалась. DVD-диски активно используются в киноиндустрии для продажи фильмов.

С появлением BlueRay-дисков начался новый этап в развитии аудио-видео-носителей. С гигантским объемом BlueRay стало возможно записывать фильмы в качестве Full HD. Что такое обычный СД-диск по сравнению с BlueRay? Песчинка в море. Но это еще не конец.

Финальным аккордом стал выпуск двухслойного «блюрэя». Вот это действительно монстр среди «болванок». Информации на него помещается в два раза больше, чем на стандартный BlueRay, благодаря возможности записи сразу на два слоя.

Жесткий диск (винчестер, HDD)

Есть еще устройства, которые используются в компьютерах для хранения данных. Называются они Так что такое диск HDD?

Впервые был изобретен в 1973 году. И его объем памяти составлял всего 16 Кб. На то время это были огромные цифры. Он состоял из 30 магнитных дорожек и 30 цилиндров. Именно из-за этих цифр его и прозвали «винчестером». Жесткий диск состоит из нескольких пластин на одной вертикальной оси и читающей головки с собственным приводом. Современные HDD способны вместить 2 Тб информации. И это далеко не предел.

Несколько отличаются от тех «винчестеров», что обычно установлены в ПК. Жесткий диск для ноутбука по размерам гораздо меньше своего «старшего брата». Само собой, что при таких размерах страдает и максимальный объем памяти. Если «полноразмерные» HDD могут вместить и 5 Тб информации, и больше, то планка для HDD ноутбуков гораздо ниже. Максимум 2 Тб.

Иногда бывают ситуации, при которых приходится менять HDD. Не то чтобы покупка пробьет брешь в бюджете, но стоить замена будет далеко не копейки. Сколько стоит диск HDD нужного вам объема, лучше узнавать в специализированных магазинах, не полагаясь на интернет. Для BlueRay-носителей средняя цена составляет около 100 рублей, для DVD-RW - 30-35 рублей, а CD продаются обычно по цене, не превышающей 20 рублей.

Внешние жесткие диски

Есть еще такое понятие, как внешний сопоставимый по размерам с HDD использующийся там, где мало емкости внутреннего HDD. Обычно такие накопители используются для ноутбуков, поскольку увеличить объем жесткого диска в них достаточно проблематично.

Внешние HDD подключаются к ноутбуку через USB-вход и имеют максимальную емкость 2 Тб. Довольно неплохой плюс для пользователя ноутбука. Внешние жесткие диски бывают разных размеров: 2,5 и 3,5 дюйма. Если максимальный объем диска 250-500 Гб, то объем 3,5-дюймового HDD может достигать 2 Тб. Естественно, 3,5-дюймовые HDD по размерам и по весу превосходят своих «братьев меньших» и обычно требуют подключения к сети 220 В. Если вам нужна мобильность, придется пожертвовать объемом.

Немаловажный фактор при выборе внешнего диска - наличие интерфейса USB 3.0. Благодаря его наличию скорость записи-чтения будет намного выше, чем при использовании стандартного USB 2.0. Кроме того, стоит обратить внимание на наличие в корпусе HDD собственного кулера. Устройства с высоким числом оборотов в минуту довольно ощутимо нагреваются, и чтобы избежать перегрева, полезно иметь кулер.

Как правило, внешний жесткий диск стоит намного дороже обычного HDD того же объема, поскольку при его производстве используется совсем другая технология. Но если вам очень нужно больше места, есть смысл потратиться.

Загрузочный диск

Загрузочный диск используется для многих задач. Но в основном таким диском называют носитель информации, с которого возможно произвести установку операционной системы для компьютера. Например, Windows, Linux или MacOS.

Создать можно даже из обычного USB-накопителя. При помощи программы UltraISO можно создать загрузочный USB или DVD-диск. Загрузочные диски могут использоваться не только для установки системы. С их помощью можно сделать диск для проверки систем на вирусы еще до загрузки ОС.

Диск Reanimator

Есть еще один подвид носителей - Reanimator. Что такое диск Reanimator? Это загрузочный диск для восстановления системы. В его состав входят программы для работы с жестким диском, оперативной памятью и другим «железом» компьютера. Если он у вас есть, то, возможно, можно будет обойтись без переустановки всей системы.

Реаниматоры были в большом ходу в эпоху Windows 2000 и Windows XP. Сейчас они не так популярны по той простой причине, что новые системы имеют свои возможности восстановления. Однако в некоторых случаях без "Реаниматора" просто не обойтись.

"Реаниматоры" могли «поднять» совершенно убитую систему. Но времени на это требовалось очень много. Особенно если "Реаниматор" был записан на обычный CD. Скорость работы была просто черепашья. С возможностью создания загрузочного USB-носителя ситуация начала исправляться. Теперь "Реаниматору" требуется намного меньше времени, чтобы «починить» систему. Даже в наше время нужно иметь в своей копилке диск "Реаниматора". Мало ли что. Не всегда есть возможность поставить систему «с нуля». Иногда можно ее просто восстановить.

Заключение

Итак, в этой статье мы разбирали, что такое диск, и какой он может быть. Нами были рассмотрены компакт-диски (CD), DVD, BlueRay, жесткие носители (HDD) для ПК и ноутбука, внешние жесткие накопители и загрузочные варианты. Конечно, обо всех них сказано в общих чертах. Чтобы описать все нюансы и виды дисков, одной статьи не хватит. Но все же в общих чертах эта информация должна помочь разобраться, какой из них для чего предназначен.

1. Компакт-диски

2. Фізичні характеристики компакт-диска

3. Конструкція компакт-диска

6. Що знаходиться всередині кадру?

8. Режими запису: Track - At - Once- Disc - At - Once- Session - At - Once- Incremental Packet Writing

1. Компакт-диски - Це носії інформації, призначені для зберігання інформації в цифровій формі (у вигляді набору чисел). Сімейство компакт-дисків включає в себе носії різних типів, оптимізованих для зберігання та використання специфічних видів інформації. Незважаючи на різноманітність типів КД, всім їм притаманні загальні риси, або характеристики.

2. Фізичні характеристики компакт-диска
Геометричні розміри. Всі члени сімейства КД представляють собою диск діаметром 120 мм, що має в центрі отвір діаметром 15 мм. Товщина диска - 1.2 мм.

3. Конструкція компакт-диска
Конструктивно диск являє собою тришаровий «пиріг»:

Підкладка з оптично прозорого матеріалу (полікарбонат), яка виготовляється методом лиття під тиском. При виготовленні підкладки на одній з її поверхонь формується інформаційний малюнок, що складається з ямок (питов) і проміжків між ямками (Ленд). На інформаційний малюнок напилюється тонкий шар, що відображає. Поверх відображає шару наноситься шар лаку, що захищає диск від пошкоджень. Як правило, на захисний лак наноситься лейбл.

4. Спосіб зчитування інформації
Для читання інформації з КД використовується промінь лазера інфрачервоного діапазону (ІК). Луч подається на обертовий диск з боку підкладки, відбивається від відбиває шару і повертається на спеціальний фотоприймач. При попаданні променя на піти і Ленд інтенсивність відбитого променя змінюється. У підсумку, на виході фотоприймача формується електричний сигнал, що повторює за формою інформаційний малюнок на поверхні компакт-диска.

5. Особливості оптичного способу зчитування інформації
- Успішне зчитування інформації залежить від стану поверхні КД. Подряпини, пил і забруднення ускладнюють, а іноді й унеможливлюють зчитування інформації з КД.

- Застосування лазера ІЧ-діапазону дозволяє використовувати для виготовлення КД не тільки прозорий полікарбонат, але і кольоровий теж, аж до дуже темних. При цьому темні матеріали є світлонепроникними тільки у видимому діапазоні світлового спектру. В ІЧ-діапазоні такий матеріал залишається прозорим.

Базовий формат - CD Audio
Історично першим в сімействі КД з"явився Compact Disc Digital Audio (CD DA).

6. Що знаходиться всередині кадру
Усередині кадру знаходиться набір чисел, що представляють закодований звук. Процес перетворення звуку в набір чисел описаний в Лекції № 1а (Основи цифрового кодування інформації). У цій же лекції дані основи двійковій арифметики і визначення біта, байта і довічного слова.

На компакт-диску розміщується два звукових каналу (стереозвук). Вибірка звукових відліків проводиться з частотою 44100 Гц (44,1 кГц) і розрядністю 16 біт (2 байти) на кожен канал. Оскільки в одній секунді КД міститься 75 кадрів, один кадр містить в собі 44100/75 = 588 відліків звукового сигналу. Розмір кадру визначається таким чином:

588 відліків * 2 канали * 2 байти = 2352 байта.

Знання частоти вибірки (44,1 кГц) необхідно в разі передачі замовлення на цифровому носії, відмінному від КД. Приміром, на DAT -кассете або у комп"ютерному файлі (WAV-формат) звук може бути записаний з частотою вибірки 48 кГц. У цьому випадку при підготовці майстер-диска доводиться виконувати перерахунок частоти апаратними або програмними засобами. Суб"єктивно це міняє звучання, що може викликати претензії замовників до якості звуку. Тому від дуже вимогливих замовників бажано отримувати цифрові носії звуку зі стандартною частотою дискретизації (це стосується, в основному DAT -кассет і WAV-файлів).

7. Принципи доступу до інформації
Для аудіо-диска об"єктом вибору звичайно є трек. Для того щоб вибрати будь трек, достатньо інформації, записаної в TOC.

Для CD-ROM, як і для будь-якого комп"ютерного носія, об"єктом вибору є файли і папки (директорії). Папки теж є файлами особливого призначення. Тому записів у TOC недостатньо для доступу до об"єктів CD-ROM.

Для доступу до файлів на дисках CD-ROM формується файлова структура (ФС ). ФС - Це набір службових записів, що описують місце розташування і атрибути файлів і папок. Файлові структури бувають різні, і кожна з них може бути розміщена на CD - ROM. Так, наприклад, на дисках для ПК Макінтош може бути сформована файлова система HFS (H ierarchical F ile S ystem ), Яка використовується на жорстких дисках ПК Макінтош. Такі диски читаються тільки на ПК Макінтош .

Для забезпечення універсальності дисків CD-ROM була розроблена файлова система ISO 9660. Диски з цією файловою системою сумісні з операційними системами ПК Windows, MacOS і Unix. Базовий варіант цієї файлової системи накладає обмеження на довжину імені файлу і символи, які можна було використовувати в назві файлу (схема «8 + 3», до 8 символів в імені файлу і до 3 символів у розширенні). В імені файлу можна використовувати тільки символи англійського алфавіту, цифри і знак підкреслення. Мітка диска не повинна бути довше 11 символів і не повинна містити пробіли.

Мітка диска (Volume Label ) - Ідентифікує диск при його завантаженні в привід CD-ROM. У провіднику Windows мітка диска відображається праворуч від значка приводу CD-ROM.

У 1995 році було введено додаток до ISO 9660 (Joliet Specification ), Що дозволяє використовувати в іменах файлів довгі імена, символи національних алфавітів і прогалини (система кодування Unicode ).

Файлова система Joliet формується на КД на додаток до ФС ISO 9660. Фактично на диску присутні дві файлові системи. Ті комп"ютери, які не підтримують Joliet, показують імена файлів з ФС ISO 9660. При формуванні файлової структури ISO 9660 довгі імена урізаються і в кінці додаються знак «~» і цифра.

Є ще один варіант формування довгих імен, реалізований в деяких програмах запису. Він називається Extended ISO 9660. Дозволяє розміщувати на диску тільки одну ФС (ISO 9660), але при цьому дозволена довжина імені файлу до 128 символів. Дозволяються тільки символи англійського алфавіту, цифри і знак підкреслення.

Часто задається питання - скільки інформації увійде на КД? Однозначної відповіді на це питання немає.

Причина цьому наступна:

В ISO 9660 мінімально адресується фрагмент інформації називається логічним блоком. За замовчуванням він дорівнює розміру корисної інформації в кадрі (сектору) - 2048 байт. Якщо, наприклад, файл має розмір 100 байт, то в блоці (а значить і кадрі) решта місце залишиться незайнятим. Якщо на диску розміщується 1000 файлів розміром 100 байт, то на диску реально буде зайнято 1000 * 2048 = 2048000 байт, а не 100000 байт.

Таким чином, чим більше буде на диску маленьких файлів, тим більше буде розмір незайнятого простору.

Для усереднених розрахунків можна використовувати наступну формулу:

Обсяг На Диску = Сумарний розмір файлу + Кількість фото * (Розмір Блоку / 2)

8. Режими запису
- Track - At - Once - Трек За Один Прохід - рекордер записує перший трек, після чого проводиться запис інформації про це треку в службову область диска (PCA), потім проводиться запис наступного треку і т.д. На завершення, проводиться запис вступної та вивідний доріжок. При використанні цього методу можливий запис окремих треків в різний час і на різних рекордерах. Трек при цьому оформляється у вигляді пакету, який починається п"ятьма блоками «вбеганія» (Run - In Blocks ) І завершується двома блоками «вибігання» (Run - Out Blocks ). Між пакетами вставляються сполучні блоки (Link Blocks ), В яких відсутні «піти» і «Ленд».

- Disc - At - Once - Диск за один прохід - рекордер послідовно записує вступну доріжку, область програми і вивідну доріжку. При цьому виключення лазера не відбувається. Цей режим найбільш прийнятний для запису майстер-диска.

- Session - At - Once - Сесія за один прохід - розвиток попереднього режиму запису. Абсолютно йому аналогічний за винятком того, що в TOC додається інформація, роздільна запис наступної сесії.

- Incremental Packet Writing - Пакетна Запис з приростом - схожа на режим TAO, тільки в пакет полягає не трек, а окремий файл. Дозволяє додавати на диск по одному файлу за один сеанс запису. Режим зручний для користувачів, але абсолютно не прийнятний для запису майстер-диска. Диск з такою структурою не може бути відтворений на литому диску. По-перше, між файлами знаходяться Link -блоки, в області яких немає модуляції, і при спробі їх читання відбувається помилка запису. По-друге, Run - In, Run - Out і Link -блоки в цьому форматі не враховуються при обчисленні адреси блоку з інформацією, вони пропускаються при нумерації секторів. Тому, навіть якщо переписати такий диск сектор за сектором в іншому режимі, замінивши ці блоки нульовими, вся система адресації зміститься і інформація стане недоступна.

Джерела інформації:

Http://ru.wikipedia.org/wiki/Компакт-диск - матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії;